Каталог статей

 

 

    Гусарук Тамара Вікторівна народилася у 1955 році серед мальовничої природи хутора Гургулі поблизу села Михайлівка. На той час в хуторі було 16 дворів, а в них багато веселої дітвори – «Не такої, як зараз» - згадує з посмішкою Тамара. Дитинство проходило весело.

    Батько Тамари працював на залізниці, мама - в колгоспі. Їм доводилось нелегко, адже дітей у них було двоє /у Тамари є старший брат Микола/.

    У 1962 році вона почала навчатись в Михайлівській восьмирічній школі. Добиратися до школи маленькій дівчинці було нелегко, адже школа була за два кілометри від дому. Особливо важко доводилось взимку, коли висота заметів сягала двох метрів. «Колись зими були не такі, як тепер» - додає Тамара.

    Згодом у другому класі дівчинка захворіла на тяжку хворобу - туберкульозний менінгіт. Довелось лікуватися у воєнному госпіталі у місті Клевань цілий рік, через що вона пропустила рік навчання. Хвороба давала про себе знати - вона поступово втрачає слух.

    Після закінчення восьмирічки у 1971 році працює швачкою в селі Ситне і навчається у вечірній школі. Не було Тамарі ще й шістнадцяти, як помирає мама. Було дуже важко, бо батько, намагаючись влаштувати особисте життя, дітям приділяв мало уваги.

    У 1973 році вона виходить заміж і продовжує працювати швачкою. У Тамари двоє дітей - Лідія (1974 р.н.) та Сергій ( 1976 р.н.).

   Життя почало налагоджуватися - сім’я, діти, домашні клопоти. У вільний від роботи час вона захоплюється художньою вишивкою, кроїть і шиє одяг. Квіти – це ще одне захоплення Тамари Вікторівни, в її оселі їх безліч. Але життя приготувало для неї ще одне випробування - смерть брата Миколи, а згодом і батька. Пережити горе їй допомогли діти, родина.

   З 1978 року вона працює техпрацівницею у Михайлівській загальноосвітній школі. Вона добра і чуйна, і за це її поважають учні і весь педагогічний колектив. Ось уже п'ять років, як Тамара Вікторівна придбала слуховий апарат - її життя стало повноцінним. З вірою у серці вона живе надією на краще.