65 років разом. Родина Козаків відзначила залізне весілля 

         Найбільшим дарунком Господа для людини є сім’я. Це той поріг, куди завжди хочеться повертатися з далекої дороги, те місце, де можна спочити, зігріти душу.

         Сім’я Лідії Іванівни та Олега Антоновича Козаків народилася 26 липня 1949 року. Подумати тільки – 65 років тому ці люди поєднали навіки свої серця, поєднали свої долі, щоб ніколи не розлучатися, пройшовши  пліч-о-пліч щасливі та сумні миті, тісно тримаючи один одного за руку. Це своєрідний подвиг, який під силу не кожному. 65-ту річницю шлюбу в народі називають «залізною», мовляв, такий  сімейний союз не може здолати навіть іржа.

        Згадайте казки про кохання – вони завжди закінчуються весіллям. А про те, як далі «живуть - поживають і добра наживають», у казках не розповідається. А все, мабуть, тому, що після весілля настає буденна реальність і вже тоді не кожному вдається зберегти високі почуття та відданість. А ось у подружжя Лідії Іванівни та Олега Антоновича Козаків це вийшло.

       І сьогодні, згадуючи прожиті роки, ювіляри говорять більше про світлі дні, хороші події. Олег Антонович – знаний в місті будівельник. Будучи бригадиром  ПМК, Агробуду брав участь в будівництві СШ №2, приміщення райдержадміністрації, райлікарні, сільгоспхімії, сільгосптехніки, багатьох житлових будинків та інших будівель, які є в нашому місті. Лідія Іванівна все життя присвятила бібліотеці, книзі.

       Будучи закоханими в українську пісню, поезію та танці, молоді Олег та Лідія брали активну участь в художній самодіяльності, відвідували драматичний гурток будинку культури. Саме на одній із репетицій вони познайомилися, згодом побралися для того, щоб ніколи більше не розлучатися.

         Любов до пісні вони несуть  крізь усе життя. Звичайно, і  на їх віку траплялися всілякі негаразди, бо немає ідеального життя, виникали проблеми. Долати їх допомагали  пісні, без яких подружжя не мислило своєї долі.

      І не дивно, що будучи вже на пенсії, в поважному віці вони також були дуже активними. Понад 15 років подружжя Козаків відвідувало клуб «Надвечір’я», брало участь в різноманітних заходах, які там відбувалися. Лідія Іванівна була неперевершеною гумористкою, пан Олег гарно співав, тому, що мав неповторний бас. І хоча за станом здоров’я вони вже не  в колі друзів, але вони молоді серцями, бо люблять життя. А воно їм за це усміхається.

     Цими літніми днями Олег Антонович  зустрів 85-ти річний ювілей. І хоча живе вже немало років, добре знає ціну життя, бо має про що розповісти і що згадати.

     На запитання про секрети їхнього сімейного довголіття подружжя вважає, що жодних секретів немає. Головне в сім’ї – витримка, взаєморозуміння, підтримка і повага.

      Для Лідії Іванівни та Олега Антоновича Козаків  найбільший скарб, який вони надбали за 65 років подружнього життя – це донька Іраїда, їхня надія і їхнє продовження, а ще 2 онуків та 3 правнуків. Нещодавно пані Ірина відмітила свій перший 60-ти літній ювілей. Всі успіхи дітей і онуків – радість і гордість для ювілярів.

     Минулої неділі вся родина клубу «Надвечір’я» завітала в гості до Козаків. Вітали «молодих», яким життя посріблило скроні, щирими словами, мелодійними піснями. Зичили їм міцного здоров’я, довгих років життя, бажали дожити до благодатного весілля.

    З огляду на прожиті подружжям Козаків у шлюбі 65 років, сама собою спливає відповідь на запитання: а для чого створюється сім’я? Вочевидь, щоб пройти зі своєю половинкою усе життя, щоб допомагати одне одному, виховати дітей, випестувати онуків та правнуків. Нарешті, щоб діждатися залізного, а ще краще благодатного весілля, поглянути на дорогу тобі людину, і, як тоді у молодості, сказати ще раз «У біді і у вірності, в багатстві і бідності…»