Тополина
постать голосу
До 65-річчя від дня
народження Григорія Чубая
В двадцятий вік непросто жити,
Де неспокійна кожна мить,
Де можна атом поділить,
Але душі не поділить...
Грицько Чубай (1949 – 1982) – батько
лідера гурту "Плач Єремії” Тараса Чубая. За словами Івана Дзюби, він був
"однією з найпривабливіших і найзворушливіших легенд українського безчасся
70-80х років”. Він прожив лише 33 роки. Магічне число, магічне життя, магічна
творчість, дивовижним чином пронизана мотивами
обраності та винятковості
Григорій Петрович Чубай
народився 23 січня 1949 р. у селі Березини Червоноармійського району
Рівненської області в сім'ї колгоспників. Сім'я жила в типовій мазаній хаті –
одна велика кімната, де всі були – двоє синів (Грицько мав старшого брата) і
батьки. У кімнаті було багато книжок і величезна фонотека. "Картинна
галерея" була зроблена з вирізок із журналу "Огоньок", там
прекрасні репродукції були тоді. І всі свої знання Гриць черпав звідти, він ж
не був ні в Ермітажі, ні в Ель Прадо, ні в Луврі, але ці репродукції і
монографії художників, які видавалися тоді, в нього були. Він прекрасно на
цьому розумівся, міг це оцінити. Так само музику – і класику, і сучасну, чого
воно варте міг оцінити. Вже з дитинства малий Гриць допомагав батькам у
господарці: виганяв худобу "на колгосп", де великий вигін, і
частенько брав із собою книжки, зачитував друзям ті місця, які йому припали до
вподоби. Також часто на вигоні вони грали у футбол, Грицько був і за тренера, і
за капітана команди, бо володів м'ячем вправно. Знав напам'ять вірші Тараса
Шевченка, приносив "Кобзаря" на луг та читав уривки з поем, і та
поезія переймала більше, ніж почута на шкільних уроках, мабуть тому, що вмів
Чубай декламувати з пристрастю, яка не залишала нікого байдужим. Любив він
також і малювання: олівцем нашвидку накидав якусь пейзажну замальовку, або
змальовував своїх друзів, що їм дуже подобалося. Ще школярем друкувався у
республіканському журналі. Після закінчення Козинської середньої школи 1967 р.
хотів вступити до Київського університету. Однак, цей намір закінчився на здачі
документів. За антирадянську крамолу, яку жартома проголошували в
університетському гуртожитку сімнадцятирічні абітурієнти, був навіть
недопущений до вступних іспитів, зате отримав майже по життєво приставлених до
себе "опікунів КДБ", котрі не спускали з нього свого всюдисущого ока.
Всі спроби вступити до українських вузів були марними. Переважно на останньому
іспиті Грицько отримував "двійку". У творі, який був написаний ним
при вступі до Львівського університету, все-таки була знайдена помилка у
вживанні "у" чи "в", про що ще можна було і
посперечатися... Працював деякий час на Рівненському радіо, поки не
"засікли".
Вісімнадцятирічним юнаком він пише поему
"Вертеп" – своєрідну маніфестацію-вирок сучасній цивілізації, що
іронічним викликом зазвучала в задушливих сімдесятих. Саме з цією поемою та ще
з кількома десятками віршів, він – натхненний, задерикуватий і цілком свідомий
свого таланту, молодий поет із Рівненщини приїздить у 1968 р. до Львова і
згодом стає безсумнівним лідером львівської мистецької молоді. У Львові
знаходить і своє кохання – дівчину Галину, з якою невдовзі одружується. У
побуті поет багато допомагав дружині, і з дітьми теж. Він сам своїми руками
зробив кімнатку в підвалі – сам клав підлогу, білив, підводив електрику. Вони
жили в 16-метровій кімнатці, і Грицько обладнав
...
Читати далі »