Твори Тараса Шевченка посідають важливе місце в історичному розвитку України, в її літературі, мистецтві та культурі. З роками вони не втратили своєї гостроти, а «Кобзар» для багатьох українців є настільною книгою.

      155 років тому, 23 січня 1860 року світ побачив нове, значно повніше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. У заповітну книгу увійшло 17 творів і портрет автора. Його випустили в друкарні П. Куліша накладом 6500 примірників за кошти /1100 карбованців/ українського підприємця-цукрозаводчика і мецената Платона Симиренка. З ним Т. Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною. Саме в селі Мліїв в 1859 році меценат вирішив надати кошти на видачу збірки, оскільки придбати «Кобзар» було ніде, а коштів на видачу його у Т. Шевченка не було. В знак великої вдячності, на титульній сторінці нового видання «Кобзаря» з волі Т. Шевченка зазначено: «Коштом Платона Симиренка». 

     Книга зустріла у Петербурзі серйозні перешкоди з боку цензури, які допоміг усунути міністр народної освіти Є.Ковалевський, українець за походженням. Передова громадськість сприйняла «Кобзар» як визначну літературно-громадську подію загальноросійського значення.

     Це було єдине видання, що дало Шевченкові порівняно значний гонорар.