26 квітня весь світ схиляє голову в пам'ять жертвам Чорнобильської катастрофи. Б'ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля... Вони нагадують: Пам'ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця спокоєм, одухотвореністю.

       Напередодні 30-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС для учнів  професійного ліцею було проведено годину – реквієм «Важкий тягар Чорнобильського неба».

     Захід розпочався  вступним словом бібліотекаря професійного ліцею Жанною Ксьондзик.

       Ведуча заходу вела мову про подвиг тих, хто тридцять років тому, ризикуючи життям і здоров’ям, закривали амброзію ядерного монстра, що вирвався на волю.

      Про мужність і самовідданість наших земляків під час виконання обов’язків ліквідації на ЧАЕС вів мову голова районної спілки «Союз Чорнобиль Україна», очевидець трагедії Іван Степанюк, якому випало в той час служити в Чорнобилі командиром взводу, заступником начальника штабу інженерного батальйону, який здійснював дезактивацію територій укріплення дамб.

     Він наводив статистику збитків, нанесених катастрофою, згадував про подвиги людської мужності, розмірковував над долями чорнобильців та їхніми болючими проблемами.

     По закінченню заходу учні познайомилися із книжковою виставкою «Чорнобильська трагедія – навічно в пам’яті народу», а також переглянули відеоролик «Чорнобиль: минуле і сьогодні …»

     Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.